Облицювання камінів – один з основних етапів в побудові каміна. Сучасні портали для камінів виготовляють з традиційних матеріалів, найпоширенішим з яких є мармур. Він володіє відмінними характеристиками для експлуатації і має хороший естетичний вигляд. Однак сам дизайн сучасного облицювання камінів має свої особливості:

  • строгі лінії;
  • «ступінчатість»;
  • наявність додаткових елементів (наприклад, прикамінних поличок);
  • використання одночасно контрастних кольорів в одному виробі;
  • несиметричність форм (зрізані кути, наприклад);
  • використання габаритних деталей.

Якщо в класичному інтер’єрі камін зазвичай є гармонійним продовженням кімнати, то в сучасному стилі можливо більше «варіацій». В цьому випадку камін може бути або центральним елементом кімнати, або ж її доповненням, «довершенням» дизайну приміщення. Для того щоб камін став центральним елементом приміщення необхідно вибрати яскравий, помітний дизайн облицювання. Можна, наприклад, придбати матеріал облицювання такого кольору, щоб був контраст з фоном стіни, де буде розміщений камін. Також увагу можна привернути масивними елементами, зрізаними кутами чи іншими незвичайними формами облицювання. Якщо ж камін має бути доповненням до інтер’єру приміщення, його, так би мовити, завершенням, тоді необхідно максимально наблизити дизайн облицювання каміну до інтер’єру кімнати, де він знаходиться. Тут варто звернути увагу і на кольорову гамму.

Враховуючи всі нюанси і особливості процесу облицювання, варто пам’ятати, що камін має мати не тільки гарний естетичний вигляд і вписуватися в інтер’єр приміщення, а й відповідати практичним вимогам і цілям встановлення.

  Набір для каміна - це важливий атрибут. Такий набір містить все необхідне для догляду і обслуговування каміна. Варто зазначити, що це не тільки практична річ, а й чудовий елемент декору водночас.

Зазвичай комплекти складаються з таких інструментів:

  • віник (щітка);
  • совок;
  • кочерга;
  • щипці.

            За допомогою щітки з довгою ручкою і віника можна очистити камін від попелу і пилу. Камінні щипці незамінні при розпалюванні, перекладанні вугілля та дров.

            Залежно від особливостей  каміна, а також дизайну приміщення, можна вибрати набори різного стилю.

1.Класичний. Такий набір підійде практично до кожного каміну і інтер'єру. Він має елегантний вигляд, простий і витончений водночас.

2.Кований. Такі аксесуари виглядають по-особливому – вишукано і дорого

.3.Оригінальний. Комплект такого формату може бути виконаний абсолютно в будь-якому стилі. Він буде виглядати сучасно, навіть може мати ознаки модерну.           

Важливе значення має і матеріал з якого виготовляється набір. Це може бути сталь, латунь, бронза. Звичайно кращі набори для каміна – це ковані зі сталі з малою кількістю домішок. Ці речі можуть служити сотні років. Що стосується латунних і бронзових наборів для каміна, то вони виглядають стильно і естетично. Проте не варто забувати про певні правила при виборі такого набору.

Хороший набір, який зазвичай складається з декількох різних інструментів, дозволяє безпечно регулювати горіння паперу і деревини, додавати додаткової  горючості в топці каміна, вичищати старий попіл і підмітати непотрібні зольні залишки. При виборі набору для каміна не варто забувати, що він буде стояти на видному місці, тому має виглядати практично і доречно. Іншим і важливішим фактором має бути його функціональність.

             Можна виділити декілька основних моментів при виборі камінного набору. Не варто купувати набір строго в залежності від його зовнішнього вигляду. Набір хорошої якості повинен не тільки гарно виглядати, а й бути зручним для користувача, надійним і «працездатним» протягом багатьох років. Комплекти для каміна не можуть бути красивими і дешевими водночас. Стенд, на якому розміщені деталі набору не повинен гойдатися взагалі. Стійкість стенду необхідна для безпечності використання набору. Всі інструменти в наборі повинні мати хороші довгі ручки, які захищатимуть руки від опіків.

     Виходячи з цього, можна сказати, що якість і практичність – основні аспекти при виборі камінного набору.

Камін як спосіб обігріву приміщення стає більш ефективним за умови формування в ньому повітропроводів. Це перетворює камін в конвектор, який працює на природній тязі. Вентиляція каміна має ряд переваг:

  • Збільшується теплова потужність нагрівального приладу. За приблизними оцінками навіть один вентиляційний канал сприяє підвищенню теплової потужності на цілих 20 відсотків.
  • Вентиляція короба каміна через решітки зменшує руйнівний ефект температурної деформації – охолоджуючи короб потоком повітря, по суті зберігається цілісність облицювання каміна.
  • Збільшується ККД каміна – співвідношення відданої і спожитої енергії. Вентиляційний канал, простіше кажучи, допоможе заощадити на дровах.

Ефективність вентиляції залежить не тільки від місця розташування або площі перерізу каналу, але і від конструкції та форми вентиляційних решіток для каміна.

 Решітка належної якості, що гарантує максимальну ефективність процесу повітрообміну в коробі має протистояти високим температурам. Температура в каналі повітропровода 150-200 градусів Цельсія, тому решітки виготовляють в з чавуну і конструкційної сталі. Ці матеріали протистоять не тільки високим температурам, але і фізичному навантаженні. Сітка в будь-якому випадку має чинити опір корозії. Конструкції з чорних металів покривають жаростійкими захисними матеріалами. Тут мається на увазі  гальванічне покриття, коли на сталеву сітку напилюють мідь, хром, нікель, а в окремих випадках і благородні метали, такі як срібло або золото. Варто також звернути увагу на габарити «клітинок» решітки.  Вони обовязково  повинні відповідати бажаній швидкості повітрообміну. Причому з цієї точки зору шкідливі надмірно великі, так і зовсім дрібні осередки. Перші не уповільнюють потік повітря, ускладнюючи прогрів середовища. Другі – обмежують приплив, знижуючи теплову потужність каміна. Тобто габарити осередків повинні бути «середніми» — не великими, але і не дрібними. Бажано, щоб в конструкцію огородження входили ще і жалюзі. Це надзвичайно ефективний механізм регулювання пропускної здатності вентиляційного повітропроводу. Жалюзі допомагають  регулювати і ККД, і теплову потужність каміна. В ідеалі решітка повинна бути знімною, щоб полегшити процес очищення каналу від пилу.

За функціональністю решітки для камінів бувають трьох видів:

а)оснащені регульованими жалюзями;

б)оснащені фіксованими жалюзями;

в)решітки без жалюзі.

Наявність в конструкції жалюзі дозволяє регулювати напрямок повітряного потоку (шляхом зміни кута нахилу пластин). Повністю складені пластини закривають вентиляційний отвір, припиняючи циркуляцію повітря. Вибираючи решітку, варто пам’ятати, що розмір посадкового гнізда і фактичний розмір решітки не збігаються. Ширина декоративної рамки, як правило, на 1-2 см більша ширини посадкової вставки. Найбільш поширеними є решітки розміром 17*17, 17*30.

Також варто звернути увагу на форму решіток. Стандартний варіант – це прямокутник, квадрат або коло. Але також решітки можуть мати нестандартну форму при персональному замовленні (наприклад, у формі герба, корони чи «мисливці»)

         Інше питання – це дизайн решітки. Кожен власник обирає його виходячи з власних вподобань і відповідно до стилю інтер’ру приміщення. Вентиляційні решітки монтують в короб каміна або під час будівництва останнього, або по його завершенню.

   При монтажі решіток також варто дотримуватися певних правил. В першу чергу  необхідно визначити правильне місце розташування решітки, а точніше – торців припливного і витяжного каналу. Відстань між стелею і витяжними ґратами не може бути менше 30 сантиметрів. А припливний канал повинен розташовуватися якомога нижче витяжного, який варто спрямувати не в стіну, а в опалювальну кімнату.

Також необхідно обчислити габарити повітропровода, виходячи із співвідношення 1,5 см : 1 м2. Тобто на кімнату в 20 «квадратів» потрібен канал діаметром 30 сантиметрів або пара повітроводів по 15 сантиметрів у діаметрі. Також необхідно підготувати посадочне місце решітки. Причому фіксація решітки в каналі здійснюється з допомогою випуску з тіла короби і скріплюючого розчину. Останнє в цьому процесі – вставити ґрати, зафіксувавши їх в каналі за допомогою дротяного випуску, проведеного крізь отвір у боковому кронштейні (вушко) або крізь перфорацію в бічних гранях металоконструкції. Щілини між ґратами і коробом каміна замазують термостійким розчином.

 

        

 

         Сучасні електрокаміни – це оптимальне рішення для любителів комфорту і затишку, тому що вони надійні, практичні і відповідають технічним стандартам. Електрокаміни екологічні і безпечні для здоров’я. При роботі такого каміна не відбувається згоряння, а відтак- викидання шкідливих речовин.

     Електрокамін створює у помешканні  атмосферу затишку і тепла. По суті – це інфрачервоний нагрівач у металевому, дерев’яному чи пластмасовому корпусі. Усі електричні каміни – це імітація тліючих дров або вугілля на тлі полум’я, що мерехтить. Матеріалом цього виступає звичайна розфарбована пластмаса, а вогонь роблять з шматочків шовку або тонкої металевої фольги, які підсвічують звичайними лампами. Конструкція сучасних електричних камінів передбачає безліч додаткових функцій. Це може бути вбудований бар, ефект горіння за 3D-технологією. Нагрівальним елементом в електрокамінах є ТЕНи – трубчасті електронагрівачі – спіралі у кварцових трубках і дроти з великим опором, намотані на керамічні стрижні. Електрокамін за необхідності можна легко перенести з місця на місце. Вони можуть бути фронтальними або кутовими. Правда кутові мають ряд переваг – займають менше місця, а верхню плиту можна використовувати як поличку, наприклад.

         Принцип нагрівання повітря,як правило, такий самий,як у звичайних тепловентиляторів. Електрокаміни мають два режими роботи:

Перший – це повна імітація справжнього каміна,який обігріває помешкання.

Другий – просто імітація полум’я без підігріву.

Зазвичай вони обладнані термостатом для налаштування необхідної температури або ж додатково можуть бути укомплектовані функцією дистанційного керування, автоматичної підтримки температури.

         Серед очевидних переваг електрокаміна є його економічна вигода і простота встановлення. Також його облаштування в будинку чи квартирі не потребує спеціальних дозволів, як от дерев’яні каміни. Тим самим електрокаміни можуть бути чудовим гармонійним доповненням інтер’єру приміщення. Варто зазначити і їхню безпечність – фронтальне скло не нагрівається, а підлога перед каміном може бути з будь-якого матеріалу чи, навіть, застелена килимом. Електрокаміни працюють безшумно, а середня потужність таких камінів – 1,5-2 кВт.

         Виходячи з цього, можна сказати, що електрокамін – це чудове доповнення інтер’єру приміщення, екологічно безпечне і практичне рішення.

     Сучасні камінні топки - це потужні опалювальні агрегати, один з основних елементів каміна. Залежно від розміру, моделі, і режиму горіння їх потужність коливається в середньому в межах 3-20 кВт. Це дозволяє побудувати досить гнучку систему опалення. Тут варто звернути увагу на те, що для топок розрізняють потужність в редукованому режимі (з мінімальним воздухопіддувом), номінальну і максимальну потужність.

Це означає наступне – у мінімальному режимі, заслінка піддуву повітря в топку практично повністю закрита і відбувається плавне горіння (тління) при мінімальній тепловіддачі (визначається для кожної конкретної моделі). У такому режимі більшість сучасних топок можуть пропрацювати на одному завантаженні дров (3-8 кг) досить довго - 6-12 годин при потужності 3-6 кВт. Якщо топка працює в такому режимі до 8 годин, вона класифікується як топка переривчастого горіння, якщо більше 8 годин - тривалого. У даному режимі звичайно досягається максимальний ККД топки (70-80%).

Наступний режим роботи - номінальний (середній повітряпіддув). У цьому випадку співвідношення потужності топки і ККД оптимальне, тобто потужність зростає приблизно до 6-15 кВт при ККД 60-70%. Середній час роботи (номінальний режим) на одному завантаженні в залежності від моделі може становити 5-10 годин.

Максимальний режим відповідає максимально можливому повітряпіддуву для отримання максимального тепла, яке може виробити камінна топка. Параметри топок дуже сильно варіюються, і виробники намагаються вказувати максимальну потужність в документації та в описі самої топки. Саме тому важливо визначити параметри роботи топки в номінальному режимі – найбільш поширеному.  Тут слід звернути увагу і на інші режими: мінімальний покаже, наскільки  топка стає економічною при зменшенні подачі повітря (максимальний час горіння на одному завантаженні), максимальний - яким тепловим потенціалом  можна скористатися при необхідності в швидкому теплі і при інтенсивному обігріві взимку ( максимальна потужність).

     Виходячи з потреби приміщення в обігріві, можна обчислити потужність, необхідну для опалення приміщень будинку. Потужність опалювальної системи дуже сильно залежить від ступеня теплоізоляції будинку, однак для середньої якості теплоізоляції і при середній висоті стель 2,8 м приблизно діє правило - 1 кВт на 10 м2 площі.
Таким чином, топка з середніми параметрами 10 кВт здатна комфортно обігріти площу близько 100 м2.

     Подальше завдання при облаштуванні повітряної системи опалення - правильно розподілити тепло по будинку. Це завдання виконує система гнучких теплоізольованих каналів. Саме по них гаряче повітря з конвекційного контуру каміна надходить в інші приміщення будинку. Система дистрибуції повітря може функціонувати як за рахунок природної конвекції, так і за рахунок примусового нагнітання (або ж комбіновано). Якщо система розподілу повітря має в основному вертикальну спрямованість, то цілком можливо обійтися природною конвекцією (при цьому гаряче повітря виходить досить інтенсивно). Якщо інші приміщення віддалені від місця розташування каміна і передбачається тривала горизонтальна розводка, без додаткових приладів нагнітання не обійтися. Слід зауважити, що нагнітальна система збільшує комфортність використання каміна, включаючись автоматично при досягненні певної температури на вході. Сучасні  топки реалізовані таким чином, щоб більшу частину тепла акумулюють усередині конвекційного контуру. Для цього виробники оснащують  топки системами подвійного згоряння.Використовуючи їх велика частина незгорілих залишків палива допалюється в спеціальних зонах з спрямованою подачею повітря (ще краще - попередньо нагрітого). Такі системи сприяють додатковому приросту потужності топки. Важливо наголосити, що використання системи подвійного згоряння дозволяє звести до мінімуму викид шкідливих продуктів згоряння в атмосферу (для деяких сучасних топок даний показник майже дорівнює нулю).